З 2019 року ГО “ПЛАТО” працює над реалізацією комплексної кліматичної політики задля залучення мешканців та мешканок львівської громади в адаптації міста до зміни клімату.

Місія команди полягає у масштабуванні кліматичної свідомості громади через адвокацію і просвітництво.

Співдія ГО “Плато” та ЗМІН розпочалася у 2023 році у рамках весняного кола Грантової Підтримки ЗМІН 2023. Команда працювала над створенням городніх робітень у просторі “Розсадник”.

За процесом та результатами проекту можна прослідкувати тут.

Команда екоактивістів Плато постійно діляться порадами щодо інфраструктурних рішень для зеленої перебудови міст.

Ділимось повним текстом.

У Львові є дві проблеми, говорить виконавчий директор ГО «Плато» Микола Рябика, – або сильні дощі, або спека. Особливо це помітно в умовах зміни клімату в місті. В обох випадках питання стосується води, тож раціональний і комплексний підхід дозволить вирішити обидві проблеми і зробити життя містян, флори і фауни в місті більш комфортним та природоорієнтованим.

Координаторка проектів ГО «Плато» Діана Попфалуші розповідає, як один з таких підходів – принцип міста-губки – реалізовують в Берліні. Якщо звикле для нас місто – це камінь, скло і метал, що поглинають тепло і не вбирають воду, то принцип міста-губки передбачає зворотне – багато проникних поверхонь, що вбирають воду та охолоджують повітря.

Ще одна особливість такого підходу, говорить Діана Попфалуші, – це повторне використання накопиченої дощової води для потреб, наприклад, поливу тих же рослин: дощову воду не виводять у каналізацію, квартали самі мають подумати, як зберігатимуть і використовуватимуть цю воду.

«Це працює, як і в природі. Є перший шар: у лісі це дерева, у місті – зелені дахи. Тобто на кожному даху будинку є 6-8 см проникного шару, наприклад, ґрунт з гідроізоляційною плівкою, сукулентами, іншими рослинами, які потім будуть живитись зібраною ними ж водою. Цей перший верхній шар вбирає близько 80% дощової води. Звучить неймовірно, але це так завдяки певним схемам дренажу», – пояснює Діана Попфалуші.

Наступний шар для вбирання дощової води – це високі дерева і кущі. Третій шар – різні рослини на рівні першого поверху або канали та резервуари на рівні підвалу на випадок сильних злив, коли перші два поглинальні шари не можуть впоратись із великою кількістю води. В останніх можна і зберігати дощову воду. Утім, каже Діана Попфалуші, за словами користувачів такої схеми, вода не часто доходить до найнижчого шару.

«Основний концепт міста-губки – це якнайбільше проникних поверхонь, щоб вода могла просочуватися природним шляхом. Зараз у більшості німецьких міст із населенням понад 50 тис. людей зелені дахи у нових кварталах є обов’язковими. Або замість зеленого даху можна встановити сонячну електростанцію чи комбінувати і те, і те», – розповідає Діана Попфалуші.

На її думку, цей концепт можна використовувати і у Львові. Зобов’язати забудовників місто навряд зможе, але можна пояснити, запропонувати варіанти і додаткові пільги, аби будівельні компанії були зацікавлені в зелених дахах і технологіях. Звісно, це стосується новобудов, у старих будинках таке рішення не втілити, адже будинок від початку не розрахований на таке навантаження.

У старих кварталах, вважає Діана Попфалуші, варто подбати про більшу кількість проникних поверхонь – наприклад, зелену бруківку на парковках замість суцільного асфальту, дерев’яні доріжки в парках тощо.

«Це найперше і найпростіше, що ми можемо зробити. Бетонними доріжками в парку Франка зручно ходити, звісно, але вони суперечать природним принципам поглинання води», – говорить Діана Попфалуші.

У старих кварталах, вважає Діана Попфалуші, варто подбати про більшу кількість проникних поверхонь – наприклад, зелену бруківку на парковках замість суцільного асфальту, дерев’яні доріжки в парках тощо.

«Це найперше і найпростіше, що ми можемо зробити. Бетонними доріжками в парку Франка зручно ходити, звісно, але вони суперечать природним принципам поглинання води», – говорить Діана Попфалуші.

Матеріали: Zaxid.net

‍