14 травня у Львові в Центрі Шептицького УКУ відбулося перше публічне обговорення результатів загальнонаціонального опитування про сприйняття відповідальності в Україні. Тема відповідальності в українському суспільстві була у фокусі досліджень раніше, однак це опитування стало першою спробою створити системний інструмент для довгострокового моніторингу змін.

У межах події Фонд родини Богдана Гаврилишина спільно з Інститутом соціології НАН України презентували першу в Україні Шкалу сприйняття відповідальності у суспільстві. Інструментарій дослідження розробили Сергій Дембіцький, заступник директора Інституту соціології НАН України, доктор соціологічних наук, та Маріанна Єлейко, кандидатка соціологічних наук, голова Фонду родини Богдана Гаврилишина.

Ми багато років у Фонді родини Богдана Гаврилишина говоримо про тему відповідальності в українському суспільстві, і передумовою цього є та спадщина, яку нам залишив Богдан Гаврилишин - український економіст, візіонер, член Римського клубу та співзасновник Світового економічного форуму в Давосі

– поділилася Маріанна Єлейко.

Шкала створена на основі Декларації відповідальності людини Богдана Гаврилишина. П’ятнадцять принципів Декларації були трансформовані у шістнадцять емпіричних індикаторів, які дозволяють вимірювати відповідальність у різних сферах суспільного життя. 

Особливість інструменту полягає в тому, що він вимірює не самооцінку людей, а сприйняття соціального середовища. Респонденти оцінювали поведінку більшості людей, з якими вони взаємодіють у повсякденному житті. 

Ми робили проєкцію на оточення, щоб зменшити ефект соціально бажаних відповідей і краще зафіксувати реальні соціальні норми

‍– Сергій Дембіцький.

Результати дослідження показують, що українці найчастіше пов’язують відповідальність із повсякденними взаєминами між людьми. Найвищі показники зафіксовані у сфері відповідальності щодо близького кола: від 68% до 73% респондентів вважають, що більшість людей відповідально ставляться до своїх родинних обов’язків та виховання дітей.

Сфера громадянської та суспільної відповідальності демонструє нижчі показники. Лише від 26% до 57% респондентів вважають, що більшість людей проявляють громадянську ініціативу, враховують інтереси громади або долучаються до вирішення спільних проблем.

Окрему увагу привертає категорія відповідальності щодо довкілля та майбутнього. Якщо відповідальне ставлення до довкілля демонструє високі показники (68%У публічному обговоренні також взяла участь Мар’яна Кащак, директорка Української освітньої платформи. Пані Мар’яна розповіла, як команда працює над досягненням своєї візії – «Країна відповідальних людей, спільнот організацій, мереж». Вона поділилася досвідом роботи з сотнями громад, і в чому полягає їх мотивація бути відповідальними. 

Окремим фокусом стала тема відповідальності молоді. У дослідженні серед різних соціально-демографічних груп саме серед молоді віком 18-29 років показник індексу відповідальності є найвищим. «До відповідальності важливою є надія. І в нашої молоді також є великий рівень надії», – поділилася Мар’яна Кащак.

Модерувала розмову Соломія Максимович, директорка Інституту лідерства та управління УКУ: «Плекання відповідального суспільства починається з особистої відповідальності кожної й кожного на своєму місці».

Шкала сприйняття відповідальності у суспільстві створена як інструмент довгострокового моніторингу. Автори планують проводити регулярні щорічні вимірювання, а також працювати над міжнародною апробацією інструменту та порівняльними дослідженнями. 

Захід було проведено у співпраці Фонду родини Богдана Гаврилишина, Інституту лідерства та управління, Центру Шептицького УКУ та Інституту соціології НАН України.

Ознайомитися з повною версією дослідження запрошуємо за покликанням: https://bit.ly/4ddkvFr 

А нижче ділимося аналітичною довідкою від Катерини Ботнар, програмної менеджерки ЗМІN:

Responsibility: здатність давати відповідь

Дослідження Фонду Богдана Гаврилишина зрушило важливе питання: як можна виміряти відповідальність, водночас забравши будь-який сумнів з приводу того, що відповідальність взагалі є чимось вимірюваним.

В основу дослідження лягла декларація Богдана Гаврилишина, а також додаткові запитання, які допомагають дослідити сучасне українське суспільство та динаміку змін у ньому. Увиднена цікавість до того, як змінюється та зростає наше суспільство є однією з рушійних сил опитування та, власне, дослідження. Ставити запитання і пробувати самим давати на них відповідь – підтвердяться чи не підтвердяться гіпотези, сформульовані на старті проєкту.  

Чи може респондент сам оцінити власну відповідальність? Радше ні, бо всі ми вважаємо себе до певної міри відповідальними громадянами, а рівень відповідальності може варіюватися в очах кожної окремої людини. У той самий час, у своїй оцінці рівня відповідальності українського суспільства думки респондентів/ок розділилися: ствердно відповіли 49.8%, а заперечно — 35.7%. До решти запитань була застосована інша техніка, що носить назву “техніка третьої особи”, коли оцінюєш не себе, а своє оточення. Така проєкція гарантує відносну достовірність оцінки респондента/ки, бо це коло його / її взаємодії та частого соціального контакту. Автори дослідження наголошують, що відповідальність має тенденцію проявлятись не в чомусь одному, а в усіх сферах життя, тому й людина з високим рівнем відповідальності матиме прояви цього в різних сферах діяльності. 

Кількісна оцінка вимірювалась такими критеріями як “більшість з них”, “меншість з них” та “важко відповісти”. Останнє звертає увагу на іншу проблему: чому певні теми чи сфери життя звертають на себе менше уваги, наслідком чого власне і є ще не сформована оцінка. Зростання українського суспільства увиднене в наступних цифрах: кожен третій українець/українка вважає, що його життя залежить від нього, і як підкреслила голова Фонду Мар’яна Єлейко, ще десять років тому патерналізму було набагато більше, й власне війна є тим, що пришвидшено його викорінює, а українське суспільство стає більш агентним, суб’єктним та дієвим. Суголосним із цим є гасло команди ЗМІN — ми без когось не є, де суб’єктність кожного/ї з нас посилюється суб’єктністю і відповідальністю того, хто поруч.

У майбутньому, як зазначають автори, дослідження має потенціал стати моніторинговим, здобувши розширений перелік тем, як-от зв’язки між відповідальністю і суб’єктністю, аби наше суспільство ставало дорослішим; інший напрямок роботи — це порівняльне дослідження, де акторами стануть інші країни та соціальні групи. Та поки Україна залишається єдиною країною, де щороку відзначається День відповідальності, у День народження Богдана Гаврилишина 19 жовтня, і представлене дослідження може слугувати втіленою ідеєю і впевненим поступом, на які взорітимуть інші країни та дослідницькі інституції.