Вересень — гарний привід розказати про те, чим команда ЗМІN займається опісля чи паралельно роботі. Книги, курси, події та звички — ділимося нижче:

Оксана Мрозек

Моя роль у ЗМІN — SMM та комунікації, проте планую пройти курс з PR, бо відчуваю цікавість також до цього напрямку.  

Ще я у процесі проходження невеликого курсу з анімаційного монтажу, який придбала дуже давно з доступом на рік і відкладаю проходження на "потім”. Нарешті те “потім” настало.

‍Дарина Шутяк

Зараз мій читацький досвід набувається з художньої літератури — маю внутрішній запит на історії саме у такій формі. У такий спосіб допомагаю собі тренувати фокус на одному сюжеті впродовж тривалого часу, сприймати довгі тексти, плекати емпатичність. 

“Тисяча осяйних сонць” // Халед Госсейні

Роман афгано-американського автора Халеда Хоссейні, у якому описані історії двох жінок, їхні ролі у суспільстві в Афганістані 20 століття. Книга показує переживання різного досвіду дружби, кохання, стосунків між дітьми та батьками під час війни.

“Боги мого краю дуже люблять кров” // Євгенія Кужавська

Це белетризований історичний детектив, у якому головна героїня Вероніка Черняхівська разом зі своїми однокласниками-гімназистами захоплюється творами Оскара Вайлда та пробує віднайти винуватця вбивств, які проносяться Києвом 20 століття. У книзі, серед персонажів, можна впізнати і реальних дієвців/-иць того часу: Миколу Зерова та Олександру Екстер. 

‍Анна Андрусейко

За останній рік я все більше поглибилася в фінанси та фінансове планування як організацій, так і особисте. В цьому мені допомагає зокрема подкаст “Фінансова терапія” від SEBTO Media. Це вже третій сезон, де разом з реальними героями фінансова консультантка Галина Тритяк допомагає досягнути фінансових цілей учасників: чи то накопичити капітал на покупку автівки, чи сформувати фінансову подушку чи зрозуміти як дійти до фінансової свободи. Головне в цьому — робити це послідовно та постійно, навіть маленькими кроками. 

‍Катерина Сорохманюк

Останнім часом вчуся знаходити час, коли не треба нічого вигадувати, вирішувати, обдумувати, планувати чи бути продуктивною. Вчуся дивитися ширше на те, що мене оточує, вдивлятися в деталі та смакувати час наодинці. Бути на свіжому повітрі — посидіти в парку чи на терасі кафе, поки ще тепло, погуляти вечірнім містом повільним кроком. Найулюбленіше — розглядати обкладинки книжок без мети.

Зазвичай мені вдається виділити на це 3–4 години раз на один-два тижні. І що цікаво — саме після такого часу часто приходять цікаві ідеї та неочевидні думки. Тож якщо обирати навичку, яку зараз опановую, — це вміння спостерігати.

‍Катя Ботнар

Дуже хочу, аби люди читали більше української поезії. Ми маємо таке розмаїття голосів! Коли не знаєте, звідки почати, зазирніть на сторінку Litcentr-у або PEN клубу. Звісно, є чудові добірки Читомо, а ще онлайн часопис “Posestry”. Є проєкт “Недописані”, покликаний зберегти імена людей літератури, чиї життя обірвало російське вторгнення. Скоро Форум видавців, ловіть нагоду послухати когось наживо.

Наталя Паславська

Хотіла показати результати останнього книжкового шопінгу, але мені нагадали, що обрати можна лише одну книжку. Тож після складного внутрішнього конкурсу перемогла… 

Книга “Історію мистецтва без чоловіків” Кеті Гессел. Звіряю з нею нашу серію “Історії українських митців”. Поки серед героїв серії лише одна жінка — Олександра Екстер. Ця книга для мене — спосіб ширше подивитися на те, як формується мистецький канон, кого ми звикли в ньому бачити, а чиї історії ще варто повертати у поле зору. 

‍Віра Матвіїв

 Цього року в мене в планах не “пройти ще один курс”, а три інші речі: 

• запустити власне навчання з управлінського обліку,
• підтягнути англійську до перемовин без перекладача
• досягнути вищих показників у спортзалі — бо він тримає режим, коли на все інше бракує сил. 

Виявилося, найважче не вивчити щось нове, а зібрати те, що вже знаєш, у зрозумілу іншим структуру. 

‍Христя Бойко

У свіжовідкритій книгарні Сенс у Львові придбала книгу  “1913. Літо століття” Флоріана Іллієса — “іронічну оповідь про останнє літо перед прірвою і останній подих світу, який ще вірить у красу”. Маю потребу бути причетною до підтримки загрожених видавництв — тож тепер у всіх подарунках від мене має бути книга.
Планую і всім рекомендую відвідати у вересні Книжковий форум та кінофестиваль Wiz-Art.
Щодо потенційного навчання — заглядаю на короткострокові курси по GR, маю намір освіжити знання та навички у фасилітації, вперше задумалася над тим, щоб попрацювати з дикцією та голосом, але видається перед цим треба навчитися краще управляти часом :)

‍Ірина Шимон

 Я дуже аналогова людина і люблю бути серед книжок. Від 2022 року читати стало важче, багато книг просто лежали на полиці не дочитаними. Однак десь рік тому я знову віднайшла радість читання. Зараз активно проживаю 4 книжки:

“Три літа” грецької письменниці // Маргарита Ліберакі — така дуже літня вайбова книжка-сховок, де чуюся безпечно й згадую свою наївну юність, де найбільшим питанням було “чи гляне він на мене нині чи ні”. Свята простота буття. Розумію, чому ця книга стала бестселлером в Україні, ми всі сумуємо за простим щастям.

“Атомні звички” //Джеймс Клір. Так-так, ця книга-кліше мені любиться тим, що дарує ілюзію контролю і солодке відчуття, що от тепер я досягну всіх успіхів світу)) Попри поганенький переклад — книжка цінна, бо нагадує мені: я керую звичками, а не навпаки. Ідеально для мікродозингу мотиваційної літератури на щодень.
‍
“Все те, що я конче хотів сказати” // Флоріан Іллієс — тільки почала, але вже пірнула в улюблену fin de siècle. Це новинка і я тішусь доброму перекладу і м’якій обкладинці.
‍
“Ботакє” // Тарас Прохасько — ну тут все зрозуміло) Маю потребу періодично ховатися в ці тексти і, читаючи, чути тихий голос автора у своїй голові. Медитативна простота й довершеність у кожному рядку.