Виставка як експозиційна практика зазвичай є тимчасовою та створюється під конкретний задум. 

Проте що, якщо “подовжувати життя” меблям, конструкціям і матеріалам, які виробляються для виставок? Що, якщо вже на етапі проєктування враховувати, що ці об’єкти можуть використовуватися не один раз, набуваючи нових контекстів і значень?

На початку 2025 року Фундація ЗМІN разом із партнерами підтримала створення виставки про Першу світову війну, що базувалася на рисунках Олекси Новаківського у Львівському Муніципальному Мистецькому Центрі. Тоді для експозиції були створені спеціальні меблі та виставкові елементи. 

Наприкінці 2025 — виставку "Сад Зарецького" від Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького, яку вдалося експонувати використовуючи матеріали та меблі із попередньої. Як командам вдалося переосмислити підхід до монтування виставки так, щоб екологічно використати матеріали з попередньої — у новій? Читайте в цій статті.

“Сейф Новаківського 1914-1918” - виставка рисунків Олекси Новаківського, створених під час Першої світової війни. Експозиція предаставляла роботи, що понад сто років зберігалися у сімейному сейфі.

У листопаді 2024 Фундація ЗМІN розпочала співпрацю з Львівським Муніципальним Мистецьким Центром. Навесні 2025 відбувалося конструювання спеціальних меблів та елементів для виставки. 

Експозиція мала бути представлена планшетами-боксами із матеріалу, який нагадував військову шинель. Позаду планшетів влаштовувалося освітлення, яке підсилювало вигляд рисунків Новаківського. 

Фото меблів, що були перевикористані на виставці Зарецького:

Розробка меблів відбувалася за участі архітектора Саші Бурлаки та концептуалізувалася під час кількох робочих зустрічей відповідно до ідеї самої виставки.

Ідея створення окопів у першому залі належить музиканту Дмитру Кумару. Згодом Саша Бурлака адаптував цю ідею під проєкт, надавши окопам естетичного експозиційного вигляду.

“Сад Зарецького” — виставка, ескізів та рисунків із родинної колекції, які демонструють авторський «робочий стіл» художника. Виставка створювалася до 100-річчя з дня народження Віктора Зарецького. 

У жовтні 2025 Фундація ЗМІN розпочала взаємодію з Фондом Алли Горської та Віктора Зарецького, та Львівського Муніципального Мистецького Центру. 

‍Обидві виставки були побудовані навколо рисунку — інтимнішого, безпосереднішого способу говорити про художника, його мислення та його взаємодію з реальністю, — Ляна Мицько.

Тоді разом з командами у спільній розмові ми побачили потенціал у використанні матеріалів з попередньої виставки у новій. 

У Фундації ЗМІN ми плекаємо підхід, який дозволяє примножувати вплив через інноваційні практики, ресурсне залучення команди та міжсекторальну взаємодію, щоб перетворювати x у x10. При цьому кошти не є головним інструментом впливу. Ресайклінг є яскравим втіленням цього підходу: він дає змогу переосмислювати сенси та відкривати нові значення в уже знайомих речах.

Анна Андрусейко, програмна менеджерка ЗМІN

‍

Як використовували меблі під час виставки “Сад Зарецького”. Значення та роль.

Меблі дісталися нам в спадщину від проєкту про Новаківського, і куратор виставки “Сад Зарецького” Леонід Марущак одразу побачив, як їх можна перевикористати. Дерев'яна кутова конструкція стала в першій залі, що присвячена дитинству та юності Віктора Зарецького на Донбасі. Тут вона стала символічним териконом, на якому, немов на постаменті, стояв портрет молодого Зарецького. 

В другій залі ми використали пристінний столик з виставки про Новаківського. На ньому під оргсклом лежали ескізи Зарецького періоду 60-х. 

Конструкція в третій залі, мабуть, привертала найбільше уваги. Мова про чорні ДСП-стіни з вікнами. На них розташували зображення і текст,  а одне вікно виконувало свою функцію в прямому сенсі — через нього автопортрет Зарецького начебто дивився на автопортрет Горської. Це була символічна крапка в експозиції. Навіть через 20 років після вбивства дружини, художник продовжував звертатися до неї —  подружжя до кінця. Сама ж дерев'яна конструкція з вікнами була відсиланням на садибу другої дружини, яка стала майстернею для Зарецького в останні 10 років життя. 

Олена Зарецька, співкураторка проєкту

‍Чому таке перевикористання є важливим?

Сенсотворчість, креативність, економічність та екологічність 

Перевикористання матеріалів у виставках відкриває простір для нових інтерпретацій: ті самі обʼєкти, потрапляючи в інший контекст набувають нових значень. Це також може породжувати діалог між різними виставками.

Водночас такий підхід дозволяє зменшити кількість відходів та більш відповідально працювати з ресурсами, наприклад перерозподілити їх на розвиток чи промоцію виставки.