1 липня 2026 року — Центр ініціатив “Повернись живим” спільно з Фундацією ЗМІN та Благодійним фондом “Вдячні” оприлюднив результати дослідження “Між відповідальністю та примусом: стан сфери домедичної допомоги та рівень обізнаності населення в Україні”. Опитування 1200 респондентів та серія інтерв'ю з експертами сфери виявили високу готовність громадян самостійно дбати про безпеку у своєму середовищі, але водночас підсвітили серйозні прогалини у наявній системі навчання.

Дослідження показало серйозний розрив між намірами та реальністю: хоча 46% опитаних внутрішньо готові прийти на допомогу в екстреній ситуації, комплексний тест на знання алгоритмів зафіксував реальну підготовку на рівні 13%.

Ключові тези дослідження:

• Українці й українки розуміють важливість домедичної допомоги, але це не завжди означає готовність діяти. 46% респондентів почуваються готовими надати допомогу, однак лише близько 13% можна вважати об’єктивно підготовленими. Цей розрив між впевненістю і реальною компетентністю — один із центральних викликів сфери.
• Головна проблема — не активна відмова від навчання, а невидимість і недоступність курсів. Серед тих, хто не проходив навчання, 32% ніколи раніше не думали про це, 27% не мають курсів у своєму населеному пункті, 25% не зустрічали інформації про такі можливості. Тобто страхи — не головна проблема, а доступність і обізнаність — так.
• Навчання суттєво змінює готовність надати допомогу. Серед тих, хто регулярно проходить курси, 51% заявили про повну готовність діяти. Серед тих, хто ніколи не навчався, таких лише 2%. Це означає, що навіть базове навчання може помітно впливати на впевненість і готовність людини в критичний момент.
• Досвід навчання має меншість населення, а навички часто потребують оновлення. 34% респондентів проходили навчання з домедичної допомоги, 22% планують пройти, а 38% ніколи не проходили і не планують. Водночас серед тих, хто навчався, третина робила це понад п’ять років тому — отже, їхні навички можуть бути вже неактуальними.
• Домедична допомога — це не лише про війну. Повномасштабне вторгнення актуалізувало тему, але реальний досвід надання допомоги найчастіше пов’язаний із повсякденними ситуаціями: побутовими травмами, непритомністю, падіннями, кровотечами, проблемами із серцем, судомами або ДТП.

Результати дослідження зміщують фокус із питання «чому люди не хочуть навчатися» на питання “що має бути змінено, щоб навчання стало видимим і доступним”. Ми бачимо, що йдеться не про активну відмову, а про обмежену обізнаність, нерівномірний доступ і відсутність зрозумілої навігації. Якщо домедична допомога має стати реальною суспільною практикою, вона має бути системною, а не епізодичною

— коментує Ярослава Братусь, керівниця аналітичного напряму Центру ініціатив “Повернись живим”.

Серед тих, хто проходив навчання, найпопулярнішими місцями були робота та заклади освіти: 44% навчалися на роботі, 41% — у закладах освіти. Громадські та волонтерські організації охопили 17 % тих, хто проходив курси, онлайн-платформи — 12%, військові вишколи — 11%.

Для нас важливо говорити про домедичну допомогу як про навичку, яка може знадобитися поруч із близькими, колегами, сусідами чи випадковою людиною на вулиці. Це не про героїзм, а про здатність не розгубитися і зробити базові правильні дії до прибуття фахівців

— зазначає Наталія Ціпліцька, директорка БФ “Вдячні”.

Кампанія “Докрути корисну звичку!” покликана привернути увагу до домедичної допомоги як до навички, яку варто не лише отримати, а й регулярно оновлювати. Йдеться про формування культури безпеки, у якій навчання стає зрозумілим, доступним і природним кроком.

Ми хочемо допомогти змістити домедичну допомогу з площини разової реакції на небезпеку в площину повсякденної культури. Коли людина знає, де пройти навчання, розуміє, що це доступно, і бачить поруч інших, хто вже це зробив, така навичка перестає здаватися далекою або складною

— говорить Оксана Мрозек, комунікаційна менеджерка Фундації ЗМІN.

Дослідження охоплює три взаємопов’язані виміри. Перший — описовий: яким є фактичний рівень обізнаності українців щодо домедичної допомоги, які навички вони вважають важливими та наскільки впевнено почуваються у потенційній ситуації надання допомоги. Другий — аналітичний: що спонукає людей проходити курси і що їм заважає. Третій — стратегічний: яке місце займає домедична підготовка в ширшому контексті формування культури національного спротиву і що необхідно для того, щоб вона стала системною, а не епізодичною частиною цього процесу.

У дослідженні взяли участь близько 1200 респондентів віком 18–64 роки. Географія опитування охоплює практично всі регіони України. Найбільше респондентів проживають у Дніпропетровській, Харківській, Львівській, Київській та Одеській областях, а також у місті Києві.

Ознайомитися з повним дослідженням можна за посиланням.

Дослідження “Між відповідальністю та примусом: стан сфери домедичної допомоги та рівень обізнаності населення” провів Центр ініціатив “Повернись живим” на запит та спільно з Фундацією ЗМІN та Фондом “Вдячні” у рамках кампанії “Докрути корисну звичку!”

Кампанія “Докрути корисну звичку!” — покликана сприяти підвищенню рівня обізнаності населення про домедичну допомогу та збільшити кількість цивільного населення з навиком порятунку. Кампанія втілюється Фондом «Вдячні» та Фундацією ЗМІN.