21 вересня завершився 16-й міжнародний львівський кінофестиваль Wiz-Art. Подія об’єднала понад 75 фільмів, 18 подій, 2000 глядачів і 7 переможців. Команда Wiz-Art мала змогу відрефлексувати подію. У цьому матеріалі кожен та кожна ділиться, що означає показувати кіно навіть у найважчі часи.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art.

Я програмна директорка кінофестивалю Wiz-Art. Мені здається, що я та людина, яка щороку намагається по-новому зрозуміти, яким буде фестиваль для наших глядачів, партнерів, команди і гостей, яким він є для мене. А також — який зв'язок його наповнення має з політичною, соціальною та культурною ситуацією в країні та світі. 

Я прагну шукати точки дотику, і в основному це прийняття рішень, часом — радикальних, часом — компромісних. Формально моя роль — про укладення фільмів і змістів, модерацію, переговори. Але насправді це все про спілкування з людьми: від пошуку локацій та бюджетів — до пошуку моментів власного спокою на кінофестивалі, коли я делегувала все можливе і просто дивлюсь кіно з іншими в темній залі. 

Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе? 

Буду практичною — маю можливість робити волонтерську роботу, бо маю постійну іншу роботу. Буду пафосною — це частина нашого шляху до тривалої перемоги у війні проти росії. Для мене це війна за себе, за свою репрезентацію, за активну присутність в українському та світовому процесі.

Якби ти мала описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Тільки яскраве кіно!

Твої головні виклик, радість та спостереження з фестивалю цього року.

Виклик — короткі терміни реалізації. Радість — команда, гості, локація і фільми. Спостереження — воно все може чудово відбуватись без мене, і це прекрасно.

Чого ти боялась, але зробила — і це виявилось справді хорошим рішенням? 

Після купи років в проєкті, я боялась заявити, що фестиваль буде. Кинути клич і, не знайшовши однодумців, залишитись майже самою з тою глибою завдань. Але я зробила цей крок спонтанно, емоційно, не маючи всіх-всіх необхідних складових — і це виявилось справді хорошим рішенням.

Твій улюблений фільм або добірка з Wiz-Art 2025.

Від визначення улюбленого фільму я утримаюсь, бо люблю їх усі. Але є улюблена подія — виступ Ґали Козютинської на відкритті. Це було прекрасно. 

Що з попередніх років Wiz-Art ти хотіла б забрати в 2026, а що має бути зовсім новим?

Кінорезиденцію, open air покази, формат Sound and Vision, денні вечірки — треба забирати в майбутнє. Мрію про нове — підлітки відбирають і курують власні програми, модерують їх у себе школах та гімназіях на паралельному одноденному кінофестивалі.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art.

Цього року я не була долучена до команди повноцінно, а радше надавала консультаційні послуги програмному відділу, а також операційну підтримку в організації — залученню Державного агентства України з питань кіно до проєкту. І, найважливіше, на Wiz-Art вже втретє відбувалась монтажна резиденція — і я була її менторкою.

Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе?

Кінофестиваль — це потрібна річ і для тих, хто створює кіно, і для тих, хто його дивиться. Особливо фестивалі, які показують короткий метр. Адже короткометражне кіно дещо легше і швидше у виробництві, тож майданчики, де його можна представляти, дуже важливі. Під час повномасштабного вторгнення, автори незалежно від наявності фінансування роблять фільми, які потрібно показувати, — бо це діалог (а часом — навіть дискусія) авторів з глядачами.

Якби ти мала описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Свято — якщо одним словом. А якщо одним реченням, то водоспад різних емоцій, що несе тебе і дарує різні відчуття — і страх, і захват, і щастя.

Чого ти боялась, але зробила — і це виявилось справді хорошим рішенням? 

Підштовхнула Олю податись на Раду Держкіно України на отримання фінансової підтримки.

Твій улюблений фільм або добірка з Wiz-Art 2025.

Національний конкурс — one love.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art.

Я була у команді людей, які переглядали фільми та обирали їх для програм. А потім, відповідно, складали ці програми.

Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе? 

Думаю, наш фестиваль приносить стільки свіжого повітря — у площині сенсів та історій. Wiz-Art, з усіма його короткометражними історіями, українськими та міжнародними, каже глядачу, людині — ти важлива(-ий), і твоя історія — теж. Мені здається, це крок до взаємної людяності. 

Якби ти мала описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Для себе я охарактеризувала його одним словом — ніжність. Можливо, це моє слово, але це те, що було ключовим для мене у відборі, і потім, коли я спостерігала за фестивальним життям, я бачила там багато ніжності. 

Твої головні виклик, радість та спостереження з фестивалю цього року.

Мій головний виклик — це помістити всі фільми, які би ми хотіли показати глядачам, в умовні 90 хвилин показу. Це виявилось дуже нелегким завданням. Уявіть: ви вже відібрали фільми, сформували добірку — і раптом усвідомлюєте, що глядач може так змінитися, що просто не побачить цей фільм. Бо важливо не лише показувати, важливо думати, чи це побачать. Тому драматургічне складання фільмів у покази, особливо позаконкурсні, було моїм особистим викликом. 

Велика радість — це наша команда та наші обговорення, на яких ми могли щиро ділитись думками та будувати програми. Я би назвала це безпечним простором. І, звісно, ще одна велика радість — це конкурс українських фільмів. Їх так багато і вони так гарно зроблені — і це враховуючи, що ми не маємо державної підтримки.  

Чого ти боялась, але зробила — і це виявилось справді хорошим рішенням? 

Був один фільм, який для мене став важливим, але не отримав великої підтримки серед колег з програмного відділу. Тому мені потрібно було відстоювати його більше, ніж інші. Це стрічка Blue Heart / “Синє серце” гаїтянського режисера Самуеля Суффрена. Фільм розповідає про батьків, що чекають звістки від сина, який поїхав до Америки здійснювати свої мрії. Ми весь час спостерігаємо за батьками, ми буквально занурені в їхнє очікування. Мене вразило, як цей короткий фільм вмістив стільки всього у 15 хвилин — життя, метафору, біль батьків, жертовність і любов. 

Твій улюблений фільм або добірка з Wiz-Art 2025.

Окрім фільмів, відзначених журі та глядачами, які безперечно заслуговують на визнання, мені дуже хотілось відзначити "Критичне становище" Міли Жлуктенко. Мені сподобалось, як режисерка елегантно поєднала минуле та сьогодення навколо теми еміграції, протягнула нитку з минулого. Дуже красиво знята історія зі стриманою, простою грою акторів. 

Що з попередніх років Wiz-Art ти хотіла би забрати в 2026, а що має бути зовсім новим?

Я би неодмінно взяла з собою комунікацію, яка в нас була — проста, спокійна, дружня та налаштована на спільний результат. Новим — було би супер, якби ми мали більше фінансової підтримки. Адже ентузіазму працювати нам не бракує.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art.

Моя роль — продюсерка фестивалю. Як і всі продюсерки, я робила всього потрошки. Трохи — селекцією фільмів, трохи — підготовкою документів та грантових заявок для фінансування, трохи — модерацією і організаційною роботою. 

Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе? 

Фестиваль — це хороший стартовий майданчик для того, щоб українське кіно пізніше їхало у світ і говорило про нас від нас, тобто з нашої позиції. Бо якщо ми не розповідатимемо про себе, за нас це зробить хтось інший.

Якби ти мала описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Один з найрадісніших тижнів року.

Твої головні виклик, радість та спостереження з фестивалю цього року.

Мій головний виклик — це поєднати роботу над фестивалем з основною роботою, яка потребує багато часу, ресурсів і передбачає багато відповідальності. Але я впоралася. Ще один виклик — дуже обмежений таймінг.

Найбільша радість — це команда волонтерів, яка зібралася за лічені дні. Усі були неймовірні, швидко здружилися — і, сподіваюся, залишимося на зв’язку й надалі. Вони справжні бубочки, я всіх люблю.

І головне спостереження: люди вірять в українське кіно, можливо, навіть більше, ніж будь-коли раніше.

Твій улюблений фільм або добірка з Wiz-Art 2025.

Мій улюблений фільм показували в добірці до відкриття, у позаконкурсній програмі — це стрічка «Ритуальні послуги для вас» про літню сімейну пару, яка тримає похоронне бюро. Я її просто обожнюю: вона щемлива, смішна і водночас дуже ніжна. Справжня трагікомедія — саме такі історії я люблю. Я вперше побачила цей фільм у програмі фестивалю в Клермон-Феррані — і відтоді буквально «принесла» його до нас.

Що з попередніх років Wiz-Art ти хотіла би забрати в 2026, а що має бути зовсім новим?

З попередніх фестивалів я би хотіла забрати open air покази. Цього року їх не було, але дуже сподіваюсь, що вони повернуться. Мрію про час, коли скасують комендантську годину, і ми знову зможемо влаштовувати ночі кіно — як колись. Також я б точно забрала спільноту — команду, волонтерів, глядачів, які приходять щороку. Це неймовірні люди.

А що має бути новим — то, мабуть, очікування. І в глядачів, і в команди. Хочеться, щоб щороку ми приходили без порівнянь із попереднім, відкриті до нового досвіду.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art.

Я займалася маркетингом, — здебільшого це були сайт, соціальні мережі, дизайн візуальних матеріалів, — і різними організаційними питаннями, зокрема кінорезиденцією.

Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе? 

Я відчуваю, що роблю щось хороше для світу, коли працюю над Wiz-Art. Завжди потрібно берегти і розвивати українську культуру, а кіно — це її важлива частина. Фестиваль — це потужний спосіб поширення українського закордоном, щоб про нас знали і говорили.

А на особистому рівні це — хаос, який дозволяє трохи відволіктись від напруженої реальності, але також не абстрагуватись повністю. Бо організаційні термінові питання відводять фокус, а фільми — повертають увагу до важливого. 

‍Якби ти мала описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Щирі фільми про те, як це — бути людиною.

Твої головні виклик, радість та спостереження з фестивалю цього року.

Виклик — усе встигнути. Радість — добра команда. Спостереження — дуже приємно бачити, з якими готовністю і запалом організації та бізнеси підтримали фестиваль.

Чого ти боялась, але зробила — і це виявилось справді хорошим рішенням?

Роль комунікаційниці я виконувала вперше, тому для мене все відчувалось як експеримент. Найбільше я хвилювалася через дизайн банера на фасад Палацу — це велика, дорога річ із купою технічних нюансів, яких раніше не доводилося враховувати. До того ж ми планували перетворити банер на ресайкл-мерч, тож важливо було, щоб він виглядав добре навіть зблизька. Він, звісно, вийшов неідеальним, але мені все одно було страшенно приємно бачити, як вітер гойдає його на фасаді.

Твій улюблений фільм або добірка з Wiz-Art 2025.

«Сором’язливість дерев» — французький фільм, де серед режисерів(ок) — українка.

Що з попередніх років Wiz-Art ти хотіла би забрати в 2026, а що має бути зовсім новим?

Коли я вперше студенткою прийшла на Wiz-Art — подумала, що такого я ще ніколи не бачила. Хочеться зберегти це відчуття особливості, унікальності. І хотілося би робити фестиваль таким же великим, як в до повномасштабної війни. А нове і круте завжди буде.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art.

На фестивалі я займалася комунікаціями, PR і партнерствами.

‍Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе? 

Фестиваль — це свято кіно та зустрічей — зі змістами, перспективами, людьми, із самим собою. А якщо приземленіше, кінофестивалі — це великі майданчики для демонстрації актуального кіно і професійного нетворкінгу — дуже важливі речі для індустрії. Часто чую, що місто без книгарні — це місце, де не хочеться жити. Те саме я би сказала про незалежні кіноподії.

‍Якби ти мала описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Час, коли тиждень відчувається і минає як місяць — окреме маленьке життя.

‍Твої головні виклик, радість та спостереження з фестивалю цього року.

Головний виклик — тримати всі процеси одночасно і не втратити контроль, особливо в останні, найбільш напружені дні напередодні самого фестивалю. Велика радість — це команда, яка була моєю абсолютною, безумовною підтримкою. Робити нове і велике страшно, але поруч з правильними людьми цей страх перетворюється на паливо. Спостереження — це різноманітність технік, тем, жанрів і способів розповідати історії, які я побачила у програмі цього року.

‍Чого ти боялась, але зробила — і це виявилось справді хорошим рішенням?

Великим викликом було стрибнути в онлайн-частину кінофестивалю одразу з основної, фізичної. Ми готували цей сюрприз, онлайн-добірку від Wiz-Art на Megogo, ще раніше, але основна частина роботи припала якраз на активні фестивальні дні. Це було щось геть нове для мене, але я рада, що ми частково розширили географію кінофестивалю на всю Україну. І пізніше отримали численні повідомлення про те, що ця можливість переглянути фільми з інших міст була справді цінною.

‍Твій улюблений фільм або добірка з Wiz-Art 2025.

Не зможу виокремити конкретний фільм, але я побачила багато сміливої, експериментальної анімації на Wiz-Art цього року — «Чотири стіни пам’яті», «Ураган», «Антологія рибного відділу» та інші стрічки.

‍Що з попередніх років Wiz-Art ти хотіла би забрати в 2026, а що має бути зовсім новим?

Я би забрала той запал, з яким команда починала фестиваль цьогоріч — байдуже що, ми це зробимо. А з нового, хоча я не встигала за всіма показами і цього разу, мені мріється про кілька локацій і паралельних програм — аби все місто трансформувалося на період фестивалю.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art 2025.

Я перекладаю субтитри та інші матеріали для фільмів, а також координую роботу  волонтерів-перекладачів.

‍Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе? 

Вважаю, що будь-які події, які сприяють розвитку культури й мистецтва в Україні, завжди потрібні, важливі і на часі. А особисто для мене наш фестиваль — це ще й гарна нагода побути разом з іншими: обговорювати кіно, знайомитися, спілкуватися, просто посміятися від душі, бо зараз цього часом дуже бракує.

‍Якби ти мав описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Wiz-Art — тільки яскраве кіно (і тільки прекрасні люди).

‍Твої головні виклик, радість та спостереження з фестивалю цього року.

Виклик — влучно все перекласти і нічого не запороти. Радість — перемога улюбленого фільму в одній з номінацій і теплий глітерець в гарній компанії. Спостереження — здалось, що фестиваль знову почав ставати на ноги і голосно говорити про себе після кількох менших і скромніших років. 

‍Чого ти боявся, але зробив — і це виявилось справді хорошим рішенням? 

Не сказав би, що боявся, швидше довго думав і вагався, але таки зголосився ще колись давно приєднатись до перекладачів-волонтерів Wiz-Art. Одне з найкращих рішень у моєму житті.

‍Твій улюблений фільм або добірка з Wiz-Art 2025.

«Сором’язливість дерев».

‍Що з попередніх років Wiz-Art ти хотів би забрати в 2026, а що має бути зовсім новим?

Забрав би із собою команду, друзів, яких тут знайшов, і можливість перекусити між показами. А щодо другого, кожного року фестиваль змінюється і розвивається, тому щось нове є завжди.

Розкажи про свою роль та обов’язки на Wiz-Art 2025.

Я займалася дизайном постера. Допомагала із дизайном елементів для соцмереж і мерча, брендингом фестивалю. 

‍Чому робити кінофестиваль зараз потрібно і важливо — особисто для тебе? 

Робити кінофестиваль так само важливо, як і знімати кіно зараз, під час війни. Треба фіксувати досвіди і ділитися цими досвідами із людьми. Бути свідками, бути промоутерами наших історій, наших реалій у світ. Так само як і наближати світ до нас і давати людям можливість змінити фокус, це корисно. 

‍Якби ти мала описати фестиваль одним реченням, що би це було?

Це фестиваль тих, хто горить своєю діяльністю з безмежною цікавістю до світу, людей і нестандартних історій.

‍Твої головні виклик, радість та спостереження з фестивалю цього року.

Мій головний виклик — потрапити в настрій концепту фестивалю, зафіксувати саме те, що хотіла передати Оля. Радість — бачити мою роботу у величезному форматі на будівлі Львівського палацу мистецтв і на екрані перед показами. Спостереження — дуже дружня атмосфера і серед організаторів, і серед волонтерів, і в залі під час показів. 

‍Чого ти боялась, але зробила — і це виявилось справді хорошим рішенням? 

Братися за цей проєкт (синдром самозванця). 

‍Твій улюблений фільм/добірка з Wiz-Art 2025.

Переможці європейських кінофестивалів дуже мене вразили. Але найулюбленіший анімований — «Сором’язливість дерев». Не памʼятаю, коли востаннє так плакала в кінозалі. 

‍Що з попередніх років Wiz-Art ти хотіла би забрати в 2026, а що має бути зовсім новим?

Забрати ентузіазм з собою в майбутнє! Нове завжди буде.

‍Також серед команди Wiz-Art, що не взяли участь у створенні цього матеріалу, але зробили великий внесок у фестиваль: Ґала Козютинська, Аня Корж, Іван Костик, Олексій Лєсков, Петро Нек та Оксана Чухрай.